Летіла зозуля через мою хату Сіла на калині, та й стала кувати. "Ой, чого ж, зозуле, ой, чого ж ти куєш, Хіба ж ти, зозуле, добро мене чуєш?", "Як би не чувала, то би б я й не кувала, Про тебе, дівчино, всю правду сказала." "Ой, Боже ж мой, Боже, що ж я наробила, Козак має жінку, а я й плюбила. Козак має жінку, ще й діточок двоє, Ще й діточок двоє, чорняві обоє." "А я й тих діточок в найми понаймаю, З тобой, Марусино, в саду й погуляю. Гуляв козаченько неділю й дві ночі, Прийшов козаченько до дівчини в гості. "Ой, Боже ж мой, Боже, який я й удався, На чужій сторонці, за жінку признався. Не так вже й за жінку, як за дві дитини, Розкололось серце на дві половини."